Збірник "По Русі"

Початок XX століття в Росії було часом великих і грізних змін. Ламалася сільська громада, люди активно мігрували в пошуках кращої долі, розбивалися долі, гриміли вибухи терактів, уяву публіки вражали масштаби експропріацій і арештів, декор супрематистів, і всім правил милий серцю цинізм — немов хтось дав лаконічну установку "Після нас — хоч потоп". Здавалося б, ця епоха мала обрати в якості свого резонера терориста-революціонера а-ля Котовський або провокатора а-ля Явно Азеф.

Але в горьковских оповіданнях ми бачимо зовсім інших героїв. Це народні типи — мешканці "дна", Постійно балансують на межі голоду, що живуть випадковими заробітками і безладними ж зв’язками, раптовими почуттями і постійними забобонами, але думаючі і виробляють на світ з надр простого темного люду нову філософію. Філософію, повну нехитрою любові і співчуття до ближнього, але реалістичну і відірвану від звичних християнських засад.

Герой Горького — це не співпереживав зі своєї пролетки причепурений молодий пан, з цікавістю поглядає на бідність з боку, але виходець з простолюду, що живе тієї ж життям, що харчується тим же хлібом, який ділив тяготи і злигодні з об’єктами свого співчуття. Він спостерігач, але він знаходиться в самому епіцентрі явища — життя наймитів, шабашників, "трудових мігрантів", І в ті далекі часи наводнявших простори Росії і мають своєрідну субкультуру.


Горький сам не мав ніякого систематичної освіти, в 11 років подався у мандри, живучи випадковими заробітками, тому був одним з небагатьох письменників, які зазнали нужду і непривабливу виворіт суспільства на собі. У 1888 році Горький вистрілив у себе. Він вижив, і, напевно, до нього прийшло розуміння незворотності цього кроку, а з ним і усвідомлення цінності життя, навіть самої жалюгідною і нещасною.

Навіть про сам убогому і розумово відсталому представника роду людського автор думає з любов’ю і розумінням. Наприклад придуркуватому юнакові з ангельською зовнішністю Нілушке присвячений такий абзац:

"Був він подібний яблуку, забутого на старій, кривої яблуні, суцільно вкритою лишаями, — з неї вже зняті всі плоди, вона скинула все листя і тремтить на осінньому вітрі; був він схожий на картинку, єдину в пошарпані, забрудненої книзі без початку і кінця, — книзі, яку вже не можна і не варто читати — нічого не зрозумієш в ній".

Романтичний герой у Горького — це людина, схожа на пророка або суфія, який шукає в народі сіль життя, що прагне викристалізувати свої переживання і набутий, хоч частіше і негативний, досвід — але не в брязкітку для кулона світської левиці, а в промисловий алмаз, в новий інструмент для капітального ремонту будівлі, в якому живе кожен з нас, — Росії.

Твір на тему «Новий тип романтичного героя в оповіданнях М. Горького»

Share →