У центрі повісті Н.В. Гоголя «Тарас Бульба» знаходиться трагічна історія запорізького козака Тараса Бульби і двох його синів.

Твір починається з того, що юнаки Остап і Андрій повертаються з бурси додому, і батько тут же забирає їх з собою в Запорізьку Січ. Він хоче, щоб його сини стали справжніми козаками, славними воїнами. Ми бачимо, що сам Бульба всім своїм єством відданий козачому братству, свято шанує закони Запорізької Січі. Понад усе ця людина ставить своїх друзів, праведне християнську віру і вітчизну. Того ж самого Бульба чекає і від двох своїх синів.

Автор відразу показує нам, що Остап і Андрій дуже різні. Остап — старший брат — міцний тілом і духом, володіє великою внутрішньою силою, він сміливий, гордий, свято шанує закони козацтва. Остап на все має свою думку і не піддається чужому впливу, навіть батько для нього не безперечний авторитет: «Бач, який батьку! … Все старий, собака, знає, а ще й прикидається ».

Мрією Остапа завжди була Запорізька Січ, вільне життя козака. У бурсі цього юнака тримала тільки загроза батька зробити з нього ченця, якщо він не закінчить курсу. Але й тут, в бурсі, Остап вів себе, як личить козаку, і «вважався завжди одним з кращих товаришів».


Можна сказати, що Остап — другий Бульба, Бульба в молодості.

Андрій же сильно відрізнявся від свого старшого брата. Він, за словами автора, «мав почуття трохи живіші і якось більш розвинені». Навчання давалося юнакові легше, ніж його братові, він володів спритнішим і гнучким розумом, живою уявою.

Гоголь характеризує Андрія так: «Він також кипів спрагою подвигу, але разом з нею душа його була доступна і для інших почуттів». Цей юнак «кипів жадобою любові», мріяв про зустріч з прекрасною дівчиною, яка стане його коханої і дружиною.

Мені здається, Бульба відчував деяку «женскость», тонкість характеру свого молодшого сина, недарма він називав його «маминим синочком», «мазунчіком».

Ось такі різні, брати прибули в Запорізьку Січ, де їх спіткало звістка про навалу на рідні землі поляків. Моментально розгульні козаки зібралися і були готові до захисту батьківщини. У передніх рядах захисників були сини Бульби, які проявляли себе в боях як доблесні воїни.

Тарас пишався Остапом і Андрієм в рівній мірі, готував їм велике майбутнє і славу справжніх козаків. Це продовжувалося до того моменту, поки Андрій не дізнався, що в обложеному козаками місті від голоду вмирає прекрасна дівчина, про яку він мріяв ось уже два роки. На біду, його кохана виявилася полячкою. Герой зробив вибір — він зрадив козаків, батька і брата і перейшов на бік поляків, щоб бути зі своєю «панночкою». З цього моменту братися стали ворогами.

Тарас і Остап не могли пробачити Андрієві зради — заради жінки він зрадив не тільки їх, але і бойових товаришів, віру, батьківщину. Такій людині не місце на землі, думали батько і син Бульба. Тому під час бою, коли Тарас побачив, що Андрій б’є своїх же козаків, він осліп від люті. Як і його молодший син, який в запалі битви бачив перед собою лише своє прекрасну панночку.

Юнак повернувся до реальності, лише коли побачив перед собою розгніваного батька. Бульба вбиває свого сина, вважаючи, що зрадникам не місце на цій землі.

Остап же, мужньо борючись з ворогами, потрапляє в полон. Але, незважаючи на багаті обіцянки і жорстокі тортури, ця людина залишається вірний козацтву і батьківщині до кінця — до самої своєї страти.

Таким чином, Остап і Андрій — рідні брати, але їх характери і долі кардинальним чином відрізняються. Доля склалася так, що рідні по крові люди стали ворогами. Це трапилося через те, що у героїв були різні життєві цінності, різні пріоритети.

/ Твори / Гоголь Н.В. / Тарас Бульба / Остап і Андрій — брати і вороги (за повістю М.В.Гоголя «Тарас Бульба»)

Твір на тему «Сини Тараса Бульби: Остап і Андрій»

Share →